Бошки марихуана ГИДРОПОН Красноярск Марихуана LSD WEED

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Ох, угарный день, бро! Сидел я такой в своей гнилой квартире, думал, на что бы сегодня потратить все свои накопления. И тут вспоминаю, что в моем рюкзаке запрятаны пару закладок ширева, от модного толкача, темный лорд Сереги. Сразу поймал интересную идею, а что если сходить на его студию, дуплить пару шишек и себе на понюшку? Это же будет праздник какой-то, а не скукота!

Ну и все, решил сделать это без страха и сомнений. Бросился я на улицу и влетел в первый попавшийся такси. Водила, кажется, тоже был травником, а точнее настоящим дуплятором, так как глаза его сверкали неотрывным блеском счастья. Ну, ладно, на этом этапе мне было все равно. Уже представлял себе, как закуриваю и отбиваюсь от страха в одиночестве с зеленой крошкой.

Приехали мы, наконец, на место, и я уже не терпел встречи с толкачом. Вошел в обшарпанную подворотню, и тут она, моя мечта! Подойдя, я нащупал свои последние сбережения, вытащил их из глубины кармана и сказал:

- Ииии, привет, Серега! Что у тебя с закладками? Какое там ширево легальное привез, мой друг? - спросил я его со смешком.

Серега ухмыльнулся и достал из-под полы проборчатый пакетик с каким-то зеленым добрым. Провел по носу и предложил мне попробовать.

- Тут у меня отменное чудо, братан! Только понюшка будет зашибись! - сказал он, краснея от волнения. Ну, что ж, подумал я, раз все так весело и радостно, попробую этот зеленый кайф.

Взял я шишку, понюхал и отбился от страха. Это было потрясающе! Я чувствовал себя настоящим богом вселенной, ни одна преграда не казалась непреодолимой. Неожиданно для себя понял, что я не только научился отбиваться от страха, но и умею ездить на машине безо всех этих чувств неловкости и боязни.

Тут я вспомнил, что мой друг Максим работает на автосалоне. Задумался и решил заглянуть к нему на работу. Может, он поможет мне с выбором тачки, ведь я хочу стать настоящим гонщиком, не бояться смерти и скорости.

Вечером, когда Максим уже заканчивал рабочий день, я ворвался в его кабинет, как ураган. Тут он и увидел меня! - Привет, бро! Ну как там авто-мафия ширево дает? - спросил я, наигранным тоном.

Максим ухмыльнулся и понял, что у меня что-то случилось. Распахнул передо мной дверь в мир мощных машин и адреналина. Выбирал я себе между красной "Ламборгини" и черной "Феррари". Было трудно сделать выбор, но решил остановиться на "Феррари". Ведь по его словам, на ней я смогу показать всем, кто на самом деле я есть! Нашел я в себе силы и деньги, чтобы приобрести это нереальное чудо. Мы с Максимом вышли из салона, а я уже представлял себя на этой горячей машине, визжащими колесами и запахом выхлопных газов.

Красота, просто ахтунг! Задумался, как бы прибраться на коленях перед другими травниками и сопливо шепнуть на ухо: "Уважаю, парни, у меня теперь есть своя тачка и ни одна проблема не мешает мне чувствовать жизнь".

Прокачался я по улицам города, пренебрегая правилами дорожного движения. Чувствовал себя настоящим гонщиком, и никакой страх не мог меня остановить. Я думал о том, что мне удалось: я перестал дуплить горе, которое с нами часто случается, я нашел новую страсть - скорость, и это просто прекрасно! Так я купил шишки марихуаны и научился ездить на машине без страха. И никаких правил, никакой скованности - только адреналин и свобода! А у тебя, бро, есть что рассказать?